Уже немає гаю, забулась Шелестівка,
Не вийдуть з МТСу старі "Універсали"...
Затамувавши подих, в дитинстві ми чекали
На голос гучномовця : "Говорить Телешівка! ".
Олександр Волосожар

На обох берегах річки Горохватки - притоки Росі розкинулося велике і гарне село Телешівка. За легендою, колись у цій необжитій місцевості оселилися два брати - Телеш і Роман. Від імені одного з них - Телеша - хутірське поселення й одержало назву Телешівка. За іншим переказом, населення Телешівкимешкало у широкій річковій балці, вкритій дубовим гаєм ( величезні корчі збереглися ще подекуди й досі). Сильні вітри створювали у долині сильний шум ( шелест). Л.Похилевич у своїх "Cказаннях..." зауважив:"По реке Горохватка на правом ее берегу роща Ромашка, а выше по течению роща Шумихина". Українською мовою слово "Шумихина" перекладається як "Шелестівка".Цілком можливо, що назва гаю лягла в основу назви села, котра в процесі звукової видозміни стала звучати як Телешівка.

Своїм корінням історія села сягає у глибину віків. На його території дослідженні курган доби бронзи ( за анкетами Дроздова, відомо, що біля села у 1097 - 1908 роках було 6 курганів), поселення і могильник черняхівської культури та поселення періоду Київської Русі. Зазнало село і татарських набігів. Якось загін татар, який збирав ясир, вчинив різню серед місцевих жителів. Згодом ця трагедія залишила слід в назві одного з кутків села - Різани. Інші кутки одержали свої назви за прізвищами поселенців - Ручківщина, Ковалівщина, Сединівщина. Куток Слобода походить від слова "свобода". Він був заселений після 1861 року, так званого визволення селян з кріпацтва.

З початку ХVI - до першої половини ХІХ століття у Телешівці мешкало немало чумаків, адже неподалік села пролягав Синицький шлях - частина великого торговельного Чумацького шляху. Чумаки вирушали у Крим по сіль, інші товари. Кажуть, що це вони викопали неподалік від Телешівки в урочищі "Гадючник" колодязь. Тече там і досі підземне джерело з цілющою водою Пікальове, яке впадає у Горохватку. І в гирлі джерела викопана криниця, котра теж називається Пікальова. Синицький шлях і урочище Гадючник згадуються за часів селянських повстань кінця ХVІ - початку ХVІІ століть. Тут, за переказами, зупинявся на перепочинок гетьман Богдан Хмельницький зі своїм військом.

У наш час Телешівка з'єднана з Синицьким шляхом дорогою, що починається з Фединівщини і тягнеться полем. Цим шляхом телешівці їздили на ярмарки у Стави, Германівку, Карапиші, Богуслав.

Перші письмові згадки про Телешівку належать до 1740 року. На той час у ній нараховувалося 60 хат з близько 550-ма мешканцями обох статей. Л.Похилевич вказував, що на тоді Телешівка розміщувалася на Горохватці в 5-ти верствах нижче Вінцентівки у яру, а поля - в степу.

Із візитів 1740 (Білоцерківського деканату), 1746, 1790 років (Богуславського деканату) відомо, що Преобреженська деревяна церква в селі спершу була побудована у 1724 році, а згодом - у 1758-му на місці розваленої. Остання належала до 5 класу та мала 41 десятину землі.

За люстрацією Білоцерківського староства 1765 року, слобода Телешівка перебувала на повинності староства.

Власником села і прилеглих до нього земель був великий польський магнат, регент коронної канцелярії полковник Й.Дунін-Карвицький. Селяни часто не корилися панові, але він нещадно з ними розправлявся.

У 1768 році під час Коліївщини на території Телешівки діяв гайдамацький загін, очолюваний М.Швачкою, у його складі перебували і телешівці.

У 1773 році місцевій церкві Преображення Господнього священником служив Сава Пєшковький. У селі нараховувалося 111 дворів.

З кінця 18 століття село, яке входило до складу Рокитнянського кляча, належало поміщикуАнтонію Головінському. Місцеві кріпаки змушені були по 4-5 днів працювати на пана і лише 1-2 дні - на себе. У 1790 році у селі налічувалося 90 дворів і 744 жителі. Проте через значні борги у 1817 році частину своїх земель А.Головінський відшкодував кредиторам, а Телешівку разом з селянами продав Ф.Володкевичу і А.Блоцькому. Через 5 років вони перепродали телешівські землі предводителю дворянства поміщику Якиму Івановичу Гудимі-Левковичу за 6853 карбованці сріблом. У 1873 році у розпорядженні поміщика знаходилося 2842 десятини землі, 306 селянських дворів, у яких мешкали 1807 осіб - 894 чоловіки і 913 жінок.

с.Телешівка на карті

/Files/images/teleshivka.smtm100.jpg

Село Телешівка в фотографіях наших учнів та випускників школи

/Files/images/GqB4sIQ1KEA.jpg/Files/images/y_d2019865.jpg /Files/images/Ru7BEQQi1BU (1).jpg/Files/images/y_12369434.jpg /Files/images/y_51c370bc.jpg/Files/images/y_55eaffb9.jpg/Files/images/y_a01f0e11.jpg /Files/images/y_b15a5fad.jpg/Files/images/y_b6273d96.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 195

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.